Навча́ння — це організована, двостороння  спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці.

Форми 

В оперативно-діяльнісний компонент навчання входять форми організації навчання. До загальних форм М.Н.Скаткін відносить індивідуальну, парну, групову і колективну. В педагогічній практиці не розкривається взаємозв'язок між поняттям спосіб навчання і форма навчання. Часто поняття «форма» і «спосіб» замінюється одне одним. Так Ю.К.Бабанський, розглядаючи форми навчання індивідуальну, групову і парну, включає сюди ще і колективний спосіб навчання. В.К.Дяченко розглядаючи індивідуальну, групову, а також колективну форму, визначає їх як індивідуальний спосіб навчання, груповий спосіб навчання.

Ділові ігри, заняття-екскурсії, заняття-заліки, заняття-лекції, заняття-діалоги, заняття-семінари, домашня робота.

Наочний матеріал

Схеми, таблиці, малюнки. Особливий інтерес викликають відеофільми.

 

Поняття про форми навчання

Форма (лат. forma – зовнішній вигляд, обрис) організації навчання (організаційна форми) – це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя та учнів, яка здійснюється в

певному порядку і режимі. Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями:

1. за кількістю учнів – індивідуальні форми навчання, мікрогрупові, групові, колективні, масові форми навчання;
2. за місцем навчання – шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;
3. за часом навчання – урочні і позаурочні: факультативні, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші;
4. за дидактичною метою – форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція ), комбінованого, або змішаного навчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо);
5. за тривалістю часу навчання – класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки «без дзвінків». 

Форми Навчання :

ЗАОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ — це форма навчання, що поєднує  аудиторні заняття протягом певного періоду в університеті з самостійною роботою вдома. На початку кожного семестру проводиться настановча сесія, на якій прослуховуються лекції, виконуються лабораторні роботи, отримуються контрольні завдання і необхідна навчально-методична література. Протягом навчального семестру, згідно з розкладом, проводяться консультації студентів викладачами кафедр.
Заочна форма навчання – це:

• можливість навчання без відриву від виробництва;
• переважно самостійна робота студента з консультаціями з викладачами;
• економія часу на освіту (можливість отримання подвійних дипломів за двома спеціальностями одночасно).

ДИСТАНЦIЙНА ФОРМА НАВЧАННЯ — це форма навчання з використанням комп’ютерних і телекомунiкацiйних технологiй, якi забезпечують iнтерактивну взаємодiю викладачiв та студентiв на рiзних етапах навчання i самостiйну роботу з матерiалами iнформацiйної мережi. Дистанційне навчання в нашому університеті дає студентам можливість цілодобового доступу до навчальних матеріалів, постійну підтримку й консультації викладачів та методистів, online відеолекції, віртуальні тренажери та інші технологічні рішення для забезпечення ефективного процесу навчання.

Дистанційна освіта – це:

• можливість навчатися знаходячись у будь-якій точці світу;
• постійна підтримка та on-line консультації викладачів;
• 100% забезпечення навчальними матеріалами через Internet;
• Одна сесія на рік. 

 Суть процесу навчання.

Ми вже знаємо, що латинське слово «processus» означає рух уперед, просування вперед. Поняття «навчання» сучасною дидактикою трактується як упорядкована взаємодія учителя та учнів, спрямована на досягнення завдань освіти. Поняття «процес навчання», «навчальний процес» пов'язані з розвитком навчання в часі та просторі й означають послідовність його актів.
У творах стародавніх і середньовікових мислителів під поняттями «навчання», «процес навчання» розуміли, головним чином, викладання, метою якого є учень. На початку XX століття до поняття «процес навчання» входили вже дві складові — викладання і учіння. Викладання трактувалось як діяльність учителів, спрямована на організацію, засвоєння навчального матеріалу учнями, а учіння — як діяльність учнів щодо засвоєння запропонованих знань.
У сучасних умовах, коли школа повинна давати знання, вчити мислити, всебічно виховувати і розвивати учнів, ці поняття уточнюються.
Під поняттям викладання сьогодні розуміють упорядковану діяльність педагога, спрямовану на реалізацію цілей навчання (освітніх завдань); забезпечення управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, їх вихованням і розвитком. Під поняттям учіння — процес, у ході якого на основі пізнання, вправляння та набутого досвіду виникають нові форми поведінки і діяльності, змінюються набуті раніше.
Зрозуміло, що протікання процесу навчання неможливе без взаємодії, співробітництва, партнерства між педагогами і учнями, їх діяльностями. Взаємодія передбачає безпосередні контакти учителя й учня, співробітництво, партнерство — контакти, дія яких може поширюватись у часі та просторі. Наприклад, виконання учнями домашніх завдань, проведення самостійних спостережень, досліджень тощо. У будь-якому варіанті головним є те, щоб ці контакти сприяли стимулюванню, активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, її організації. І це досить суттєво: без інтересу до навчального предмета, навчального матеріалу учень не буде працювати ні на уроці, ні вдома.
У такому випадку будемо вважати, що процес навчання — це динамічна взаємодія (співробітництво, партнерство) учителя та учнів, у ході якої здійснюється стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку і всебічної вихованості особистості.

Технологія навчання

Поняття технології навчання. Слово "технологія" походить від грецьких — майстерність, мистецтво і — наука, закон, знан­ня. Отже, технологія — це знання, наука про майстерність. Перший і серйозний натяк на можливість існування педагогічної технології у су­часному її розумінні знаходимо ще у Я. Коменського. У своїй "Великій дидактиці" він писав: "Ми відважилися обіцяти Велику дидактику, тоб­то універсальне мистецтво учити всіх усьому. І при цьому вчити з над­ійним успіхом; так, щоб неуспіху настати не могло; вчити швидко, щоб ні в учителів, ні в учнів не було обтяжливості чи нудьги, щоб навчання відбувалося скоріше із найбільшим задоволенням для тої і другої сто­рони; вчити ґрунтовно, не поверхово і, отже, не для форми, а рухаючи учнів до істинних знань, до доброї вдачі і благочестя" [19, с. 64].
Термін "технологія" раніше пов´язували з виробничою сферою. її розглядали як сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми матеріалу, що застосовуються у процесі вироб­ництва продукції. Токар виточує деталь на основі технологічної карти, в якій записано весь процес обробки, всі операції, режими їх виконан­ня, розміри і т. ін. Якщо він усі ці вимоги виконає, то на виході, тобто як кінцевий результат, отримає запланований виріб.
Як свідчить спеціальний аналіз питання суті технології, будь-яка технологія засновується на дуже глибокому знанні механізму процесу виготовлення і практично зовсім ігнорує чинник особистості праців­ника у здійсненні цього процесу. Тобто для отримання запланованого продукту дуже важливо виконати всі ті операції, які передбачені тех­нологічною картою, і зовсім байдуже, хто ці операції виконуватиме. Технологія передбачає певну серійність, масовість в отриманні одна­кового продукту, а це означає, що у технології переважають законо- | мірності процесу виготовлення певного продукту над людським чин­ником, який також впливає на процес одержання цього продукту. Якщо технічне трактування технології усім зрозуміле і не викликає ніяких сумнівів, то з поняттям педагогічної технології значно складніше. Ко- і місія ЮНЕСКО дає таке визначення педагогічної технології: " Це сис­темний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєнням знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти".
Підсумок. Технологія навчання — це своєрідний алгоритм дій, пра­вильне виконання яких у визначеній послідовності веде до наперед зап­ланованого, передбачуваного результату. Ознаки педагогічної техно­логії: діагностичність цілей навчання та результативна економічність, повторюваність і відтворюваність усіх стадій, етапів технологій, корек­тування. Однією з технологій, у якій найяскравіше видно всі риси тех­нологічності навчального процесу, є технологія В. Шаталова. Вона грунтується на використанні двох закономірностей: перша — матеріал краще засвоюється, якщо він подається великими блоками; друга—для запам´ятовування матеріалу потрібно повторити його не менше (7±2) разів.

Система процесу навчання

Процес навчання – це цілеспрямована діяльність, в ході якої  вирішуються завдання освіти, загального розвитку і виховання [85].  Всі ці функції навчання опосередкуються через інформацію. Правильна  організація роботи з передачі та переробки навчальної інформації створює  умови для активного й успішного навчання [66]. Інформаційне середовище  – це один з головних аспектів довкілля людини (сукупність всіх потоків  інформації, де людина є результатом їх перетину та взаємодії).

Основною задачею навчання як процесу формування особистості є  створення шляхів та засобів використання можливостей інформації через її  вплив на людину в процесі вчення. Отже, процес навчання можна  розглядати як відкриту, розвинену систему взаємодії трьох основних  елементів: навчальна інформація – викладач – навчаємий – навчальна  інформація, схему якої представлено на мал. 3.1. Головною метою цієї  системи є формування самостійної пізнавальної активності, а також  розвиток творчої особистості. Зміна системи або перерозподіл елементів  системи можливі тільки у визначеному відрізку часу, причому тут  можлива поява в елементі нових якостей, або зникнення старих, деякі  зміни у взаємовідносинах елементів тощо. Поняття "зміни" двозначне,  воно передбачає процес і прогрес. Оскільки взаємодія елементів процесу  навчання є діяльністю певного виду, а в нинішніх умовах інформаційного  середовища виникає необхідність формування творчої особистості, вся  система навчання приймає проблемно-діяльнісний характер.